Зміст
Питання про те, звідки береться рак і як саме він розвивається в організмі, хвилює багатьох пацієнтів та всіх, хто стежить за своїм здоров’ям. Щоб дати максимально точну, зрозумілу та перевірену інформацію без домислів і зайвих страхів, ми звернулися за консультацією до фахівців Лікарні ізраїльської онкології LISOD, які добре знають, як насправді виникає і поширюється рак.
Здорові клітини діляться у встановленому природою ритмі. Ракові ж клітини втрачають цю здатність і продовжують рости, навіть коли організм «просить» їх зупинитися. Саме тому пухлина збільшується й може проникати в сусідні тканини. Найпоширеніші злоякісні пухлини називаються карциномами (вони виникають із клітин, що вистилають органи). Рідше зустрічаються саркоми, які ростуть із кісткової, м’язової або сполучної тканини.
Як рак поширюється
Найнебезпечніша риса онкологічних захворювань – здатність до поширення, або метастазування. Коли пухлина стає більшою, частина її клітин може проникати в лімфатичні чи кровоносні судини. З потоком лімфи вони потрапляють у лімфатичні вузли – це перше місце, де часто з’являються нові вогнища раку. Якщо ж клітини потрапляють у кров, вони можуть дістатися до інших органів (легень, печінки, кісток) і дати початок новим пухлинам.
Як розвиваються ракові клітини в організмі
Канцерогенез – це процес, під час якого здорова клітина поступово перетворюється на ракову. Зазвичай він триває кілька років: у середньому близько 5, але інколи понад 10 років. За цей час формується пухлина розміром приблизно 1 см – саме такі утворення вже можна побачити на УЗД, КТ чи МРТ. Планові обстеження – мамографія, колоноскопія, гінекологічний огляд із цитологією та біопсією – здатні виявити навіть дуже невеликі новоутворення або передракові зміни, які ще не встигли перейти в інвазивний рак.
Неінвазивний та інвазивний рак
Неінвазивний рак (in situ) розвивається у поверхневому шарі епітелію та не проростає крізь базальну мембрану – природний бар’єр між епітелієм і тканинами, де проходять судини. На цьому етапі пухлина не може поширюватися лімфою чи кров’ю. Коли ж клітини проростають через мембрану, пухлина стає інвазивною – вона може проникати в лімфатичні та кровоносні судини, а далі метастазувати до лімфатичних вузлів або віддалених органів.
Стадії канцерогенезу
Канцерогенез умовно поділяють на три етапи:
- Ініціація. У ДНК здорової клітини виникає мутація. Її можуть спричинити спадкові особливості, хімічні чи фізичні чинники, віруси. Якщо клітина не відновлює пошкодження і не гине, починається процес її перетворення.
- Накопичення. У клітині накопичуються нові генетичні зміни. Вона перестає контролювати власний поділ і поступово набуває властивостей ракової клітини. Цей етап може тривати роками.
- Прогресія. Клітини починають швидко розмножуватися, втрачають нормальну структуру і формують злоякісну пухлину. На цьому етапі вона здатна проникати в сусідні тканини та давати метастази.
Генетичні механізми розвитку онкологічних захворювань
Основою розвитку ракових клітин є мутації генів у ДНК здорових клітин. Це два ключові процеси – поява ракової клітини та подальший ріст пухлини, і важливо їх розрізняти.
Як клітина стає раковою
Коли ДНК пошкоджується, клітина може пройти шлях перетворення – цей процес називають онкогенезом. Пошкодження виникають через мутації в окремих генах або хромосомах, інколи – через вбудовування вірусних фрагментів у генетичний матеріал.
Як організм контролює мутації
Пошкодження ДНК у клітинах – звичайне явище. Імунна система стежить за цими процесами:
- Якщо мутація може бути виправлена, клітина тимчасово блокує поділ.
- Якщо відновлення неможливе, запускається апоптоз – запрограмована загибель клітини.
Гени, які відповідають за зупинку поділу пошкоджених клітин, називають генами-супресорами пухлин. Але коли мутації виникають і в цих генах, контроль над клітинним ростом слабшає. Це дозволяє пошкодженій клітині перейти до наступних етапів канцерогенезу – накопичення та прогресії.
До найважливіших генів-супресорів належать BRCA1, BRCA2, p53, APC, PTEN – їхні мутації значно підвищують онкогенні ризики.
Основні мутації в генах-супресорах і пов’язані з ними види раку
| Назва гена | Коментар | Рак |
|---|---|---|
| p53 | Мутація зустрічається у ~50% усіх випадків раку | Рак товстої кишки, шлунка, легень, гліоми, саркоми, лейкемії |
| BRCA1 | Ризик раку грудної залози >70%, раку яєчників >40%. Рекомендується профілактична мастектомія та двобічна оваріоектомія після 35 років | Рак молочної залози, рак яєчників |
| BRCA2 | Мутації частіше спричиняють рак ШКТ, ніж BRCA1 | Рак грудної залози, яєчників, шлунка, товстої кишки, підшлункової залози |
| RET1 | Тестують у сім’ях із частими випадками раку щитоподібної залози | Медулярний рак щитоподібної залози, синдром МЕН II |
| APC (FAP) | Мутація викликає сімейний аденоматозний поліпоз. Ризик раку товстої кишки – майже 100%. Показана панколектомія | Рак товстої кишки |
| Gly84Glu | Досліджують у сім’ях із підвищеним ризиком раку простати | Спадковий рак передміхурової залози |
| CHEK2 | Частота носійства – 1% | Рак нирок, молочної залози, товстої кишки, щитоподібної залози |
| CDH1 | Підвищує ризик розвитку раку шлунка до 45 років | Рак шлунка |
| RB1 | Дуже рідкісна мутація, приблизно 1 на 20 000 новонароджених | Ретинобластома |
Фізичні фактори, які можуть спричиняти рак
Деякі фізичні впливи здатні пошкоджувати ДНК клітин і запускати процес їхнього перетворення на ракові. До таких факторів належать рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання, висока температура і постійне подразнення тканин. Загалом будь-які тривалі або повторювані пошкодження тканин підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин, адже клітини постійно відновлюються, і в процесі відновлення можуть виникати помилки в ДНК.
Хімічні фактори канцерогенезу
До хімічних факторів, що можуть спричиняти рак, належать алкоголь, тютюн, деякі метали, асбест та інші сполуки. Вони ушкоджують клітини і змушують тканини постійно відновлюватися, що підвищує ризик появи ракових клітин.
- Алкоголь пошкоджує слизову шлунково-кишкового тракту, підсилюючи регенерацію клітин. Надмірна клітинна активність може сприяти розвитку раку. Найчастіше алкоголь пов’язують із раком стравоходу, шлунка, горла та підшлункової залози.
- Тютюн та його компоненти, включно з нікотином, арсеном, кадмієм, бензолом та іншими канцерогенами, ушкоджують ДНК і сприяють розвитку раку легень, ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, підшлункової залози та навіть сечового міхура.
- Асбест при тривалому контакті може викликати мезотеліому плеври.
- Інші речовини, такі як ароматичні вуглеводні, радон, вихлопні гази та нітрати/нітрити в їжі, також мають канцерогенну дію.
Приклади хімічних факторів і пов’язаних видів раку
| Хімічна речовина | Рак |
|---|---|
| Алкоголь | Рак стравоходу, шлунка, горла, підшлункової залози, печінки |
| Нікотин та інші компоненти тютюну | Рак легень, ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, підшлункової залози, сечового міхура |
| Асбест | Мезотеліома плеври |
| Ароматичні вуглеводні | Рак шлунка |
| Радон | Рак легень |
| Вихлопні гази автомобілів | Рак легень, сечового міхура |
| Нітрати та нітрити (перетворюються на нітрозосполуки) | Рак шлунка, товстої кишки |
Віруси як причина раку
Онкогенні віруси можуть стати причиною розвитку аномальних змін, вбудовуючи частини власних генів у ДНК клітини або ушкоджуючи її гени. Вважається, що віруси відповідають приблизно за 15% усіх випадків раку. Онковіруси поділяються на ДНК-віруси (наприклад, аденовіруси) та РНК-віруси (ретровіруси). Профілактика раку, спричиненого вірусами, включає вакцинацію та уникнення зараження.
Приклади вірусів та пов’язаних видів раку
| Вірус | Вид раку |
|---|---|
| ВПЛ (вірус папіломи людини) | Рак шийки матки, статевого члена, піхви, анального каналу, ротової порожнини, саркома Капоші, плоскоклітинний рак шкіри |
| HTLV-1 | Т-клітинний лейкоз у дорослих |
| Вірус Епштейна–Барр (EBV) | В-клітинні та Т-клітинні лімфоми, лімфома Беркитта, хвороба Ходжкіна, рак шлунка |
| Віруси гепатиту В і С (HBV, HCV) | Первинний рак печінки |
Важливо пам’ятати, що наявність факторів ризику не означає точної ймовірності розвитку онкологічних захворювань. Водночас усвідомлення власних ризиків, регулярні медичні обстеження та турбота про здоров’я – найкраща гарантія того, що аномальні зміни будуть виявлені на ранніх стадіях. У цей період ракові клітини найвразливіші та добре піддаються лікуванню, що значно підвищує шанси на повне одужання.
